Першим олімпійцем Херсонщини був Іван Сотніков – п’ятиразовий чемпіон СРСР та багаторазовий чемпіон України з веслування на байдарці-одиночці на 10 000 м., майстер спорту СРСР. Народився 19 січня 1913 року в м. Цюрупинськ Херсонської області. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, кулеметник 4-го Українського фронту, санітар роти автоматників. Демобілізувався у 1946 році. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною» та багатьма ювілейними медалями. |
З 1949 по 1965 рік займався веслуванням на байдарці, входив до складу збірної команди СРСР. виступав за ДСТ «Спартак».
На ХV Олімпійських іграх (Гельсінкі, 1952 р.) Іван стартував на байдарці-одиночці на дистанції 10 тис. метрів і став сьомим, показавши час 48 хвилин 36.8 секунд і поступившись фіну Т.Стромбергу на 1 хв. 14 сек. На той час це було серйозне досягнення херсонця, яке дало поштовх для стрімкого розвитку веслування в області.
Іван Сотніков прийшов у спорт зовсім випадково у доволі солідному віці – 39 років. Може тому його рекорди у свій час у спортивному світі справили ефект бомби, що розірвалася. Та і як могло бути інакше, якщо необтесаний, зовсім безграмотний сільський мужик, рибалка цюрупинської артілі, заради жарту сів у байдарку і раптом випередив професіоналів?
У 1950 році став чемпіоном міста Херсона, у 1951 році – чемпіоном України, у 1952 році – чемпіоном СРСР. Вважався одним із сильніших у світі веслувальників-стайєрів, колеги називали його «Іван-сила». На чемпіонаті Радянського Союзу в 1956 році за 300 м до фінішу в нього прямо на дистанції розійшлися післяопераційні шви, проте Сотніков, стиснувши зуби, закінчив заїзд, але більше не виступав і пішов зі спорту. Завершивши спортивну кар’єру, він деякий час працював тренером, хоча мав усього два класи освіти. Багато зробив для популяризації веслування в області.
Останні роки свого життя, а це майже 30 років, залишивши рідних, він провів на самоті, у маленькому будиночку на острівці у плавнях річки Конка. Саме тут після Великої Вітчизняної війни він уперше взяв у руки спортивне весло. І до кінця своїх днів не втрачав оптимізму й життєлюбства. Журналісти, що любили бувати у діда Івана, охрестили легендарного спортсмена «найбільш заслуженим Робінзоном України». Помер Іван Сотніков у 2004 році на 92-му році життя.
З легкої руки Івана Сотникова 9 чоловік – наших земляків і так чи інакше пов’язаних з Херсонщиною спортсменів – стали олімпійськими чемпіонами.
Бібліографія
Андреев А. Иван Сотников – первый олимпиец Херсонщины / Андреев А. // СВ Гривна. – 2006. – 11 авг. – С, 15.
Андреев А. Херсонские спортсмены были у истоков современного олимпийского движения / Андреев А. // Херсонськ. вісник. – 2004. – 11 бер.
Лункін Г. Весло Сотнікова / Лункін Г. // Наддніпрян. правда. – 1991. – 11 верес.
Кирпа И. Грустная сказка со счастливым концом / Кирпа И. // Гривна. – 1999. – № 34. – С. 12.
Кирпа И. Молоко для херсонского Робинзона / Кирпа И. // Гривна. – 1999. – 24 черв.- 1 лип.
Кривец Г. Олимпийскому чемпиону на безлюдный остров доставили корову / Кривец Г. // Комсом. правда. – 1999. – 3 сент. – С. 14.
Сергеев И. Стипендия [пожизненная] нашла героя / Сергеев И. // Ефір. – 2003. – 16 жовт. – С. 15.
Share this content:
