БЕРЕШ Олександр Миколайович – срібний призер XХVIІ Олімпійських ігор у Сіднеї (2000 р.), чемпіон світу, багаторазовий чемпіон Європи, заслужений майстер спорту зі спортивної гімнастики. Народився 12 жовтня 1977 року в Первомайську Луганської області, де розпочав займатися спортивною гімнастикою у спеціалізованій ДЮШ олімпійського резерву облради ФСТ “Динамо”. Хлопець ріс без батька. Пріоритетами життя О.Береша були чесність і порядність. Першим тренером Олександра став Леонід Гуров, а потім разом з Ігорем Писаренком відточувалася спортивна майстерність майбутнього чемпіона. |
«У Сашка з дитинства був непростий характер, не кожен тренер міг би з ним упоратися, — згадує перший наставник Береша, директор ДЮСШ Первомайського управління освіти Леонід Гуров. — Коли я вперше побачив юнака у спортзалі, відразу зрозумів, що це неординарний хлопчик, у нього закладені дані доброго спортсмена. Саша не вмів програвати. Саме ця якість і служила для нього тим «моторчиком», що вів його до перемоги».
Сашко дуже любив відпочинок на природі, а ще полюбляв ловити рибу та грати у футбол і більярд. У 1988 році в м. Херсоні відкривається інтернат спортивного профілю при Вищому училищі фізичної культури, до якого переїздить О.Береш разом зі своїм тренером І. Писаренком. Саме у Херсоні починається сходження О.Береша на спортивний Олімп. Тут він став лідером Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо», через рік потрапляє до резерву збірної України, а в 17 років Сашка беруть до основного складу. У 2000 році за підтримки заслуженого майстра спорту Ігоря Коробчинського Олександр стає абсолютним чемпіоном Європи. Навчався у Херсонському державному університеті, який закінчив у 2001 році, здобувши освіту магістра.
Завдяки щоденній наполегливій праці Олександр досяг значних успіхів. Він – член збірної команди України зі спортивної гімнастики з 1995 року, абсолютний чемпіон Європи (2000 р.) та Всесвітньої Універсіади (1999 р.). Чотири рази ставав призером чемпіонатів світу, багаторазовий переможець і призер етапів Кубка світу та національних турнірів.
На Олімпіаді-2000 у Сіднеї Олександр Береш завоював для збірної України “срібло” і “бронзу”, що підтвердили високий клас і глибокі традиції херсонських гімнастів. Береш був капітаном чоловічої гімнастичної збірної команди України та кандидатом на участь у XXVIII літніх Олімпійських Іграх 2004 року в Афінах |  |
Трагічна смерть 29 лютого 2004 року в автокатастрофі на Обухівському шосе м. Києва не дала можливості у повній мірі розкритися таланту Олександра.
Загинув Береш буквально через день після чемпіонату України. Близькі Олександра відзначають, що у нього було якесь невезіння з автомобілями. До трагічного зіткнення гімнаст уже двічі потрапляв в аварії, хоча водив дуже обережно. Коли Олександр купував «Пежо–307», обіцяв дружині, що проїздить на ньому довго, а вийшло так, що проїздив лише кілька місяців. У Олександра Береша була мрія — виграти олімпійське золото. Ніхто не сумнівається, що так би і сталося, але аварія порушила всі плани. Мрію Олександра здійснив гімнаст Валерій Гончаров і свою медаль він присвятив другу.
Олександр Береш був не тільки прекрасним спортсменом, хорошою людиною, але й люблячим сином, чоловіком та батьком. Мама Олександра проживає у Голопристанському районі, підростає донька Валерія. Завдяки дружині Світлані Береш з 2005 року, двічі на рік, традиційно проводиться турнір, присвячений пам’яті О.Береша.
У день народження спортсмена, 12 жовтня, він проходить у рідному місті гімнаста – Первомайську, а в день загибелі – в Херсоні. Також Світлана є засновницею Херсонського обласного благодійного Фонду ім. О.Береша, який займається організацією турнірів зі спортивної гімнастики, а згодом в планах – організація дитячої гімнастичної школи в Херсоні.
Бібліографія
Афанасьев Д. Александр Береш : Не люблю проигрывать : [интервью с гимнастом] / Афанасьев Д. // Новый фаворит. – 2003. – № 1. – С. 18-19.
Без медалей, але з ліцензією // Новий день. – 2003. – 25 верес.
Браво, Александр! // Гривна. – 2000. – № 23. – С. 12.
Деревич М. «Я просто хочу, чтобы о нем помнили…! : [пам’яті видатного спортсмена] / Деревич М. // Херсонський вісник. – 2011. – 6 жовт. – С. 20
Крупица А. Есть первое «серебро» для Херсонщины / Крупица А. // Гривна. – 2000. – № 39. – С. 12.
Крупица А. Александр Береш : «Я привык достигать цели» / Крупица А // Гривна. – 2003. – № 9. – С. 10.
Крупица А. В Херсоне помнят об Александре Береше / Крупица А // Гривна. – 2009. – № 44. – С. 20.
Макалова Ю. До весны оставалось чуть больше шести часов… / Макалова Ю // Вік. – 2005. – № 9. – С. 2.
Трибушная Л. Его звезда безвременно угасла / Трибушная Л. // Новий день. – 2004. – 11 бер.
Share this content:
